Оригінал тексту можна знайти на сайті факультету Комп’ютерних наук університету Purdue.

Нещодавно, я була на засіданні Факультету інформатики, на якому висловлювали думки про те, що важливо в цій галузі і що студентам слід вивчати. Дискусія базувалася навколо намагань визначити поняття “комп’ютерна наука” та питань подальшої долі галузі. У мене виникло відчуття déjà vu, тому що ті ж самі базові думки вже не однократно піднімалися за останні роки. Коли я все це слухала, несподівано, мені спало на думку, що комп’ютерними науками оволоділа основна психологічна проблема: галузь занедужала та переживає кризу особистості та сумнівається у своїй цінності.

Дозвольте пояснити. Під час обговорення один з фахівців в комп’ютерній галузі зазначив, що в 1980-х роках говорилося, що КН  стане наступним стовпом науки, який, нарешті, поставить КН на один рівень разом з фізикою, хімією, біологією та науками про землю. “Що ж трапилося?”, запитав він та продовжив нарікати що, зазвичай, інші науки бачать КН лише як допоміжну ланку, котра підтримує їхню роботу. Інший комп’ютерний науковець заявив, що помилково  вважати що КН це лише створення програмного забезпечення та комп’ютерних програм. Він стверджував, що комп’ютерне програмування не повинно бути основою нашої роботи, та, натомість, запропонував зосередитись на галузі “обчислювального мислення” або ж на “забезпеченні вирішення обчислювальних задач”. Кожна з цих позицій є симптомом ключової проблеми: замість того, щоб пишатися нашими головними досягненнями, такими як, створення мережі Інтернет та потужних інтерактивних комп’ютерних систем, що в свою чергу змінило те, як люди, по всьому світі, працюють та грають, деякі ж науковці, чомусь, зосереджуються на занепаді, відчуваючи розчарування та бажають отримати побільше академічного престижу.

Як ми до цього дійшли?

  • Можливо, це  цілком закономірно. Зрештою, такі галузі, як філософія, зробили аналогічний перехід – в пошуках престижу вони почали називати себе “мислителями”, а не “виконавцями”. Такий перехід, дійсно, може допомогти колегам підвищити свою самооцінку. Взагалі, вони можуть возвеличити себе над іншими вченими, адже вони борються за своє повсякденне існування. Тільки еліта своєї галузі може оцінити справжню суть мислення. На жаль,  ейфорія скороминуча: буквально за кілька років галузь відокремиться від реального світу і поступово стане неефективною.
  • Можливо, вже  час прийшов. КН – молода дисципліна, яка швидко росте та розвивається. Можливо, КН, як підліток, ще не зріла та ще не знає свого місця в світі.
  • Можливо, це життя в тіні Інтернету. Кілька років тому мене вразила ціла низка дослідницьких пропозицій, в яких кожен дослідних стверджував, що їхній запропонований проект дозволить створити альтернативу Інтернету: більшу, кращу, швидшу, надійнішу, енергоефективну, простішу у використанні та управлінні. Замість того, щоб аналізувати компроміси, дослідники взяли за моду перебільшувати (колись цю стратегію вдало придумали для маркетингу). Фактично, коли комп’ютерний фахівець  заявляє, що КН повинна надавати “рішення” обчислювальних завдань, я задаюсь питанням, чи вони, мимоволі, не підхопили найновішу маркетингову тенденцію: замість продажу продукції та сервісів, хай-тек компанії Кремнієвої Долини продають “рішення”. Через такі дослідницькі пропозиції та їхні надмірні заяви та маркетинговий популізм, пронизуючий наші дискусії, не дивно, що комп’ютерні науковці мають комплекс неповноцінності — багато з них просто мріють стати супергероями.
  • Можливо це життя в тіні Microsoft, iPods  та iPhones. Коли середньостатистична людина чує фразу “комп’ютерний науковець” вони зазвичай уявляють людину з повним знанням кожного, коли-небудь створеного, комп’ютера та мережевого продукту. Насправді, звісно, ніхто не може знати всі наявні програми та системи, так само, як і ніхто не може запам’ятати каталог з усіма постачальниками, продуктами, випусками чи патчами. Отож, якщо комп’ютерний спеціаліст спробує допомогти другу або родичу з певною комп’ютерною проблемою,  ризик почуватися некомпетентним є досить великий.
  • А може це незахищеність. Дійсно, багато комп’ютерних науковців знаходяться у непростій ситуації через брак  впливу їхніх оригінальних досліджень. Вони уникають будь-яких розмов про великі успіхи в галузі, тому що, особисто, вони не мають до цього жодного відношення. Важливіші великі досягнення просто лякають науковців. Коли проект Інтернету з’явився на обрії, наприклад, деякі науковці заявили, що,на відмінно від їхнього власного дослідження, вивчення комп’ютерних мереж не мало значної інтелектуальної глибини. Інші ж  – були категоричними, для них мережа “не була частиною комп’ютерної науки і ніколи не буде”. У ретроспективі, намагання виключити мережу з комп’ютерної науки були дурними та марними, але такі спроби так часто повторюються, а це вже вияв головної проблеми.
  • А може це культура. Велика частина культури в академічному світі передається в університетах. Якщо факультети неодноразово натякають на те, що КН стоїть нижче  по рангу через брак ентузіазму та невміння сформулювати чітке бачення, студенти можуть також озброїтись цією думкою. Навіть якщо професорсько-викладацький склад не роблять прямої заяви, студенти, ймовірно, прочитають це між рядками, відчують ставлення та зберуть тонкі підказки. Б. Еблсан та Дж. Сасмен з Массачусетського технологічного інституту (MIT) одного разу зауважили що, комп’ютерні науковці просто заздрять математикам  (вони хочуть бути справжніми математиками). Вони пишуть багато рівнянь, щоб показати, що вони займаються глибокою математикою. Студенти глибоко переконані, що рівняння показують їхні здібності та розум. Ніяковість виникає коли студенти усвідомлюють, що рівняння не відповідають запитам реальності. Найкращі випускники бачать все наскрізь та піддають сумніву обґрунтованість дослідження. Проте, навіть випускники можуть піти з підсвідомим враженням, що математиці варто заздрити.

Як же ми можемо вирішити цю проблему?

Кілька порад:

  • Змінити природу фільтрування допуску. Тут є шанс міждисциплінарних досліджень: співпраця з психологами у розробці тестів для студентів що вступають на комп’ютерні спеціальності. Якщо вступник схильний до розвитку математичної заздрості чи заздрості до інших галузей – відправляти вступника на інший факультет. Це може зайняти близько чотирьох років перш ніж ми побачимо значні зміни в поведінці студентів, які до нас поступають. Ще через шість-сім років ми побачимо зміни всього молодого факультету. Молоде стадо вдосконалюється.
  • Змінити культуру на таку, що звеличуватиме внески та досягнення. Запевнити професорсько-викладацький склад, що решта академічних закладів не є кращими чи престижними ніж комп’ютерна наука, адже ця галузь багато років підтверджувала своє існування на відстоювала своє значення. Наприклад, як Бакалавр з фізики та математики, я бачила ситуацію чітко та ясно. До другого курсу фахівці з фізики знали, що фізика “володіє” всім всесвітом від субатомних частинок до астрофізичних явищ. Фізика мала заслужену репутацію, найскладнішої спеціалізації, отож кожен в університеті вважав фахівців з фізики найрозумнішими. Більше того, факультет неодноразово запевняв нас, що все в світі йде за фізичними принципами. Як тільки ми опануємо фізику, вони стверджували, все інше можна вивести як наслідок. Таким чином, на фізичному  факультеті в мене склалося враження, що навіть хімія та біологія були відгалуженнями фізики (виявлення принципів енергії та матерії сформувало серце науки). Інші академічні групи теж гордилися своїми студентами. Наприклад спеціалістам математичної науки кажуть, що математика “володіє” абстрактним світом, хіміків запевняють, що вони виконують важливу роботу, тоді як фізики, просто, схиляються навколо теорії струн або будують все більші і більші атомні симулятори шукаючи все менші і менші субатомні частинки. КН повинна створити культуру гордості в галузі та її досягненнях.
  • Відкиньте ідею, що абстрактне  “мислення про обчислення” є чимось престижним за “мислення про нові способи проектування та побудови обчислювальних систем”. Просування абстрактного мислення відірваного від реальності приваблює тих фахівців КН, які потонули в математиці чи тих, кого захоплює практика виявлення дефектів а не створення чогось нового. Абстрактне мислення може видитися  привабливим, тому що воно одночасно усуває вимогу реальності припущень і ставить КН вище ніж розуміння реальних систем та практичних обмежень. Перехід КН від побудови комп’ютерних систем лише до «роздумів»про обчислення повністю втрачає ключові моменти: якщо припинити роботу з реальним світом комп’ютерів та програмного забезпечення то КН стане нерелевантною. Ми закінчимо як танцюючі ангели на кінчику голки,  а інша дисципліна займеться тими аспектами інформатики, які мають значний вплив.
  • Започаткуйте міні-тренувальні заняття факультету. Надайте професорсько-викладацькому складу можливість довідатися про грамотні комерційні продукти. Тут можна виділити дві переваги. По-перше, якщо комп’ютерні фахівці знатимуть достатньо, щоб бути трохи попереду середнього користувача, вони підвищують свою самооцінку. По-друге, якщо вони розумітимуть межі комерційної продукції, факультет допоможе розробити шляхи її вдосконалення. Хороша новина полягає в тому, що не так і багато потрібно щоб бути попереду середнього-статистичного користувача. Багато проблем мають банальне вирішення (наприклад, підключіть  або перезавантажте). Хтось з невеликими технічними знаннями, проте здатний логічно мислить, може здаватися експертом у порівнянні з середнім користувачем. Таким чином, невелика кількість тренувань може створити впевненість.
  • Запустіть рекламну кампанію. Пам’ятайте, що протягом останніх десятиліть КН змінила світ. Захоплюйся нашими досягненнями. Наголосимо, що це  ми з’ясували як побудувати складні системи обчислення та комунікації, які середній користувач вважає само собою зрозумілими. Пролийте на все світло,  нагадайте студентам, чому КН є лідером серед навчальних дисциплін. Посміхніться і підморгніть, але наголосіть, що ми насправді тримаємо фізиків і хіміків поблизу, тому що вони «допомагають» комп’ютерним вченим. Зрештою, нам потрібні результати фізики пристроїв, щоб ми могли створювати менші, швидші транзистори, і нам потрібні хіміки для вдосконалення виготовлення силіконових мікросхем. Фізики також допомагають нам створювати кращі лазери для оптичних мереж і були особливо корисними для розробки менших, ефективніших антен для бездротових мереж. Звичайно, дизайн антени є лише незначною частиною мережі (і не глибоко інтелектуальною, як протокольний дизайн), але приємно, що фізика може допомогти.

Переклади:

Переклад  болгарською можна знайти на сайті https://transl.routerloginguide.com/identity-crisis-bulgarian/
Переклад польською можна знайти на сайті  http://led24.de/blog/kris-identywakovnosti-u-infarmaccici/
Переклад російською можна знайти на сайті http://www.opensourceinitiative.net/edu/crisis/
Переклад шведською можна знайти на сайті https://www.autonvaraosatpro.fi/blogi/2017/08/24/den-identitetskris-datavetenskap/